І знову кохання, і знову страждання,
Безсиле вже у цьому наше кохання,
для всіх ми ще разом, а самі незнаєм.
Можливо кохаєм, можливо страждаєм,
ти близько, водночас, далеко від мене...
думки, лиш думки переповнюють мене...
Ти забуваєш, а я ще кохаю...
Чуєш голос мій тремтить ....
Чуєш серце так болить...
Часто хочеться до тебе............
І повір це не даремно......
Хочеться поцілувати сильно сильно ,,,,,,,,,,,,,,,.
Тяшко без тебе тяшко.......
Любовь, любовь, любовь.....
Понять это чувство сложна,
любить может каждый ,
а терпеть невозможна!
В моєму серці вже не буде більше літа,
В моїй душі весна не розцвіте,
Моє кохання - тебе сьогдні вбито,
Тебе розп"ято нині,
А проте, я не сумую, бачиш, я не плачу
У мене не залишилося сліз,
Я не пробачу, чуш, не пробачу
Що ТИ СПАЛИВ ДО МОГО СЕРЦЯ МІСТ!!!
я просто мовчу і вже не кричу.
я прото піду і я промовчу,
обернусь назад всміхнусь і скажу :
"Життя лиш одне, ти втратив мене."
(ці слова лиш почує весняний,теплий дощ...)
Розрывается сердце от боли
и в душе кочевая слеза,
потянулась казалось бы к воле,
а в крыло капли злого свинца,
посмотрю-зрелище, обхохочусь
,не красавец, Ты шут не король,
только снова ночами ворочусь,
И хочу оказатся с тобой…
мне не надо подарков и власти,
мне не надо тебя невсегда…
Ты валет, но не той масти,
дама я но увы не твоя!
Лицо и руки,
карые глаза
о них мечтала в детстве я...всегда...
я с ними забываю все на свете.
и счастливее нет меня....поверте...
но вдруг закрылись двери на замок
теперь не понимаю,как он смог?
Теперь люблю его ещо сильней
не сплю из-за него ночей
теперь при встрече я молчу...!!!
Боже,как его хочу...
Лицо и руки ,карые глаза,но окунуться в них...
Теперь уже нельзя.........!(
Вот так закончилось печально,
А ждали мы другой конец.
Но не сложилось наше счастье
И не пойдем мы под венец.
Я наши встречи не забуду,
Да разве можно всё забыть?
Люблю тебя такой любовью,
Что сразу и не разлюбить.
Ну почему, за что, о Боже!
Какие сделал я грехи?
Лишился права быть с тобою,
И лишь пишу тебе стихи.
Говорят, что любов- это розы...
Что восторги ее хорошы....
Нет, Неправда!
ЛЮБОВ- это сльозы...это стон заболевшой души...
Кохання – це все. І це все, що ми знаємо про нього
Кохання – це гра в карти, у якій блефують обидва: один, щоб виграти, інший, щоб не програти.
Кохання - це дурість, чинена вдвох
Кохання – це егоїзм удвох.
Кохання – це зубний біль у серці.
Кохання - це і є велике божевілля чоловіка й жінки.
Кохання – це найбільш перевірений засіб подолати почуття сорому
Кохання,як війна, - легко почати,важко закінчити,неможливо забути
Безсиле вже у цьому наше кохання,
для всіх ми ще разом, а самі незнаєм.
Можливо кохаєм, можливо страждаєм,
ти близько, водночас, далеко від мене...
думки, лиш думки переповнюють мене...
Ти забуваєш, а я ще кохаю...
Чуєш голос мій тремтить ....
Чуєш серце так болить...
Часто хочеться до тебе............
І повір це не даремно......
Хочеться поцілувати сильно сильно ,,,,,,,,,,,,,,,.
Тяшко без тебе тяшко.......
Любовь, любовь, любовь.....
Понять это чувство сложна,
любить может каждый ,
а терпеть невозможна!
В моєму серці вже не буде більше літа,
В моїй душі весна не розцвіте,
Моє кохання - тебе сьогдні вбито,
Тебе розп"ято нині,
А проте, я не сумую, бачиш, я не плачу
У мене не залишилося сліз,
Я не пробачу, чуш, не пробачу
Що ТИ СПАЛИВ ДО МОГО СЕРЦЯ МІСТ!!!
я просто мовчу і вже не кричу.
я прото піду і я промовчу,
обернусь назад всміхнусь і скажу :
"Життя лиш одне, ти втратив мене."
(ці слова лиш почує весняний,теплий дощ...)
Розрывается сердце от боли
и в душе кочевая слеза,
потянулась казалось бы к воле,
а в крыло капли злого свинца,
посмотрю-зрелище, обхохочусь
,не красавец, Ты шут не король,
только снова ночами ворочусь,
И хочу оказатся с тобой…
мне не надо подарков и власти,
мне не надо тебя невсегда…
Ты валет, но не той масти,
дама я но увы не твоя!
Лицо и руки,
карые глаза
о них мечтала в детстве я...всегда...
я с ними забываю все на свете.
и счастливее нет меня....поверте...
но вдруг закрылись двери на замок
теперь не понимаю,как он смог?
Теперь люблю его ещо сильней
не сплю из-за него ночей
теперь при встрече я молчу...!!!
Боже,как его хочу...
Лицо и руки ,карые глаза,но окунуться в них...
Теперь уже нельзя.........!(
Вот так закончилось печально,
А ждали мы другой конец.
Но не сложилось наше счастье
И не пойдем мы под венец.
Я наши встречи не забуду,
Да разве можно всё забыть?
Люблю тебя такой любовью,
Что сразу и не разлюбить.
Ну почему, за что, о Боже!
Какие сделал я грехи?
Лишился права быть с тобою,
И лишь пишу тебе стихи.
Говорят, что любов- это розы...
Что восторги ее хорошы....
Нет, Неправда!
ЛЮБОВ- это сльозы...это стон заболевшой души...
Кохання – це все. І це все, що ми знаємо про нього
Кохання – це гра в карти, у якій блефують обидва: один, щоб виграти, інший, щоб не програти.
Кохання - це дурість, чинена вдвох
Кохання – це егоїзм удвох.
Кохання – це зубний біль у серці.
Кохання - це і є велике божевілля чоловіка й жінки.
Кохання – це найбільш перевірений засіб подолати почуття сорому
Кохання,як війна, - легко почати,важко закінчити,неможливо забути